режим річка маккензі

Річка Маккензі (довжина – 1770 км) бере початок із Великого Невільничого озера, протікає по Лаврентійській височині вздовж однойменних гір і впадає у затоку Маккензі моря Бофорта Північного Л&#

Річка Юкон (довжина – 3700 км) бере початок у Північних Кордильєрах кількома витоками (головним витоком вважається річка Льюїс), протікає по однойменному плато і впадає у затоку Нортон Берингова моря, тобто належить до тихоокеанського басейну стоку. І справа, і зліва річка приймає численні притоки. На річці яскраво виражена літня повінь (максимум витрат припадає на червень), внаслідок пізнього танення снігів і льодовиків у горах. Висока вода тримається з травня по жовтень. Межень спостерігається взимку, оскільки майже на півроку Юкон вкривається льодом, а можливості грунтового живлення незначні із-за широкого розвитку багаторічної мерзлоти. Судноплавству перешкоджають пороги у середній течії річки. 

Снігове живлення характерне для річок північної рівнинної частини материка на північ від 480 пв. ш., а також для більшої частини Кордильєрського гірського поясу та Північних Аппалачів. Особливості режиму цих річок визначаються існуванням тривалого снігового покриву у зимовий період року і швидким таненням його у весняно-літній час. Для них звичайні тривала зимова межень і різка весіння або літня повінь. Тривалу частину року вони бувають вкриті льодом. Тоді витрати води різко падають. Влітку сильного падіння рівня води не буває, так як випаровування незначне, іноді відбуваються короткочасні повені у випадку випадання злив. Найбільш характерними представниками рівнинних річок сніжного типу є Юкон, Маккензі, Невільнича, Черчілл, Нельсон, Олбані. Майже всі вони течуть у північному напрямі. Скресання льоду на них починається у верхів’ях, тому льодохід супроводжується частими і сильними льодовими заторами. Частіше за все вони виникають у звуженнях річкових долин, де нагромадження льоду створюють справжні льодяні греблі. Стрімкий потік води, що переливається через ці перепони, несе глиби льоду і змиває на своєму шляху навіть вікові ялини.

В залежності від переважаючих джерел живлення річки Північної Америки належать до 4-х видів: снігового, дощового, льодовикового і грунтового. Проте переважна більшість річок материка належить до перших двох типів – снігового і дощового.

За виключенням областей внутрішнього стоку (Великий Басейн і внутрішня частина Мексиканського нагір’я), всі річки Північної Америки належать до басейнів 3-х океанів: Північного Льодовитого, Тихого та Атлантичного. Вододіл між басейном Тихого океану і двома іншими басейнами проходить по хребтах ларамійського поясу Кордильєр, а між басейнами Північного Льодовитого і Атлантичного океанів – від Кордильєр приблизно по 480 пн. ш. через озеро Верхнє і затоку Св. Лаврентія. Річки тихоокеанського басейну значно поступаються за довжиною річкам двох інших басейнів (за деяким виключенням), оскільки вододіл пролягає на порівняно незначній відстані від Тихоокеанського узбережжя. Проте багато які з них, особливо в північній частині, мають значну водність і володіють великими запасами гідроенергії внаслідок гірського характеру.

Річки

Без названия - Рчки